Театр як мистецтво дає широкий
простір для інтеграції розвивальних впливів, для стимулювання креативності за
всіма лініями розвитку. Саме тому ми в нашому закладі приділяємо театру багато
уваги. Пропонуємо на ваш розгляд лялькову виставу, яку розробила вихователь
першої категорії Корнієнко Ірина Іванівна. «Пошуки і
знахідки. А це було на Покрову…»
Дійові особи: дід, баба, Колобок,
Мухомор, Буряк, Картопля, Гарбуз.
У
хаті дід і баба.
Дід: Щось добреньке з’їсти хочу, тільки
що – не знаю сам.
Баба: Голови б ти не морочив. Що
зварила, те й подам.
Дід: Борщ і каша? Ще з обіду в животі
від них бурчить.
Баба: Вередливий став ти, діду, що ж
тобі іще зварить?
Дід: Знаєш, бабо, ти не сердься, я,
мабуть би, з’їв оце колобка із борошенця, та ще
вбить туди яйце…(прицмокує)
Баба: Хоч скінчилися жнива, в нас ще
борошна нема.
Дід: А піди- но подивись, може, з дна
хоч назмітати.
Баба: (сердито) От ти, діду, причепивсь,
хоч бери тікай із хати.
Дід: ( теж сердито) Тож не буду я борщу!
Баба: Ну куди
тебе дівати,
будь по- твоєму. Спечу. (виходить)
Дід: Ледь погодилась старенька. На
Покрову, в день такий, так із’їсти щось смачненьке
закортіло, хоч убий. ( заходить
баба з вузликом борошна ) Ну, стара? Чи є хоч
трошки? Хоч малесенький спекти?
Баба: Назмітала ось із ложку. Підсобляй
тепер і ти. (місять, саджають у піч) От
і спікся. Вже виймаю. (виймає
колобка з печі) Ач, рум’яненький який!
Дід: ( показує на стіл) Поклади отут, із краю.
Баба: Та не будь такий швидкий. Хай він
трішки прохолоне, хай полежить на вікні (кладе
на вікно).
Дід: А поділим так його ми: пів – тобі,
а пів – мені. (Колобок у цей час стрибає
з вікна і тікає).
Баба: (дивиться на вікно і
сплескує руками) Ох ти, Боже! Де ж він дівся? Діду, Колобок пропав!
Дід: От діла. Оце наївся.
Баба: Що ж робити?
Дід: Якби ж я знав? А смачний був – не
забуду!
Баба: Завтра кращого спечем. А сьогодні
– так і буде – повечеряєм борщем.
Ліс. На
дорозі з’являється Колобок.
Колобок: На Покрову, це сьогодні, хто ж це
хоче, щоб його з’їли баба й дід голодні? Поживу ще
ого-го! Втік від баби,
втік від діда. Хай шукають всім кутком, не родився
ще, хто снідать буде завтра Колобком! (співає)
Я по коробу
метений, я на яйцях спечений, я від діда утік, і
від баби утік , та й стрибаю собі знову,
бо сьогодні вже
Покрова. Тож піду я світом білим, бо хочу бути я
щасливим. ( зникає в лісі)
З’являється
Картопля: (співає) Мене смажать, мене варять, всі мене їдять і хвалять. Я, Картопля, йду – іду
і на когось
набреду. Поблукаю лісом я, десь
тут є сім’я моя. ( Назустріч котиться Колобок).
Колобок: (співає) Я по коробу метений, я
…Ой! ( Побачив Картоплю зупинився)
Картопля: Що за чудо я тут бачу? І
рум’яний, і м’який. Зараз сяду і
заплачу, як не скажеш, хто такий?
Колобок: Та дізнаєшся, напевно, якщо хочеш
ім’я знати. Колобком зовусь я чемно й дуже хочу світ
пізнати.
Картопля: Раз попавсь мені на очі,
то послухай ти мене: життя доброго ти хочеш, але біда не промине. А не віриш –
на
все час, я це дуже добре знаю.
Колобок: Добре, що зустрів я Вас, я Вам
пісню заспіваю.
Картопля: Ну,
заспівай.
Колобок: Я по
коробу метений, я на яйцях спечений, я від діда утік, я від баби утік, коло тебе, Картопле,
теж не буду
сидіть. (Покотився від Картоплі до лісу).
Картопля: Ну біжи, ти ще маленький,
але постій ти, постривай! Ох, яке життя не легке, ти ще відчуєш! Ай – яй – яй!
(Картопля бреде до лісу. З іншого боку з’являється
буряк.)
Буряк: (співає) Ми цукрові, ми кормові, є
брати у нас столові. В волі ми ростем рядками, люди звуть нас буряками. (на
зустріч йому Колобок)
Колобок: Я по коробу метений, я на яйцях спечений…Ой! Знов Картопля? Чи хто там?
Хто там? (злякано відступає)
Треба, мабуть, повертать.
Буряк: О! Це хто іде навпроти? (ловить Колобка) Ти надумався тікать?
Та постій, побудь зі мною, покажи мені себе,
поговоримо з тобою. Та не скривджу я
тебе!
Колобок: Дядьку Буряче, пісню знаю, я й
Картоплі вже співав.
Буряк: То утни! Я підспіваю. (до глядачів) Щось таке мені сказав!
Колобок: (співає) Я по коробу метений, я на яйцях спечений, я від діда утік, і від баби
утік, від Картоплі утік…Утечу й
від Буряка, не спіймаєш Колобка. (утікає)
Буряк: Над Буряком чому смієшся? Ще заплачеш, почекай! У біду як попадешся, то пощади не жадай! ( В цей час
з’являється Картопля)
Картопля: Брате Буряче? Чого ходиш?
Щось новеньке є?
Буряк: Нема. Ти по лісу побродила, я час
потратив задарма, та є й новини. Пісню чув!
Картопля: Колобка? З ним говорила,
та мене він не почув.
Буряк: Може, знайдемо маля те, поговоримо
у двох.
Картопля: Та воно таке завзяте, не
послухає й сімох.
Буряк: Що робити? ( з лісу виходить Мухомор)
Мухомор: Я – Мухомор, я - людомор, червоний, наче помідор, серед
урочища грибного не зайдеш красеня такого, та я
отруйний, пам’ятай
– мене побачиш – обминай. (Картопля і
Буряк відступають) Що, рідненькі ? Із Покровом
всіх вас!
Буряк: Будь здоровий! Тут маленький
Колобок утік від нас, він же згине, він слабенький, тільки б не прийшов той
час!
Мухомор: Колобок? Ну що ви, любі. Колобка я
приведу. Під сосною чи під дубом він сховавсь – однак знайду. Лиш
скажіть, куди подався? Не його
оце сліди? Ще такий не попадався, щоб мене перехитрив, щоб від мене,
Мухомора, хтось утік – ну, прям
страх! Ось я білочку учора отруїв…
Картопля: Це просто жах. (Мухомор іде в ліс придивляючись до слідів)
Буряк: (до Картоплі) То підем за ними слідом,
бо ситуація така: Мухомор дуже образить, ще й отруїть Колобка.
(з’являється Гарбуз,
роздивляється сліди)
Гарбуз: Ходжу по лісу, по городу не знайду
я свого роду, цілий день уже журюся, родичів я не дозвуся, баба й дід нас
позривали, гарно так всіх
поскладали, а картопля і буряк не сидять дома ніяк. Я прошу: допоможіть, де
знайти
їх, підкажіть. Ой, я бачу слід
Лисиці, Вовка і Ведмедя слід, мабуть, хижаки ці їх поїли на обід. Треба знову
йти
по сліду, сумна історія така, і що
тепер скажу я діду? Нема ні овочів, ні Колобка. (іде далі у ліс)
( Виходить Мухомор)
Мухомор: (співає) Я – Мухомор, як помідор
кашкет цяцькований. Хоч називають -
людомор, в мені добро приховане.
( назустріч йому Колобок)
Колобок: Я по коробу метений, я…Ой! (злякано відступає)
Мухомор: (ласкаво) Ти мене не бійся, друже, я
не вовк, тебе не з’їм. Мабуть, змерз у лісі дуже?
Заблудився? Де твій
дім? ( Колобок продовжує відступати) А, ті овочі прокляті, налякали
Колобка. Я їм дам! Які нахаби, а
Картопля, ач яка! Я не скривджу
навіть мухи і тобі допоможу. ( до
глядачів ) От дурне. Розвісив вуха, дума,
правду я кажу.
Колобок: Як я радий, Мухоморе, навіть важко
передать. Може, вам за цю турботу гарну
пісню заспівать?
Мухомор: Добре, любий, добре, милий, голос
є – то заспівай. Буду дуже я щасливий. Я вже слухаю. Давай.
Колобок: Я по коробу метений, я на яйцях спечений, я від діда утік, і від баби
утік, від Картоплі утік, і від Буряка утік,
та й стрибаю я знову, бо
сьогодні Покрова.
Мухомор: Голос у тебе милий, і пісня за
душу бере, ти зголоднів, тебе ж ловили? Давай, скуштуєш ти мене.
Колобок сміливо надкушує Мухомора.
Колобок: Я по коробу метений, я на яйцях спечений, я від діда утік… ( падає )
Мухомор: Доскакав ся? Весь свій вік я одне
лише робив - маю практику, повір – звірів та людей травив.
А ти –
людина, а чи звір?
Колобок: ( ледь чутно ) Ой, рятуйте! Поможіть! Хто
є тут, допоможіть!
Мухомор: Дужче! Дужче! ( озирається ) Он і справді хтось біжить! Вбігають захекані Картопля і Буряк.
Картопля: Колобку, вставай, вставай! Ой
біда! Не умирай. Хто ж зробить таке зумів?
Буряк: Я його уже зловив!
Колобок: ( з усіх сил) Друзі, вибачте! Допоможіть. В животі щось так
бурчить. Полікуйте, я пісню знав…
Картопля: Так – так – так. Уже
співав.
Буряк: ( до Мухомора ) Не на того ти напав, зараз
дам, то будеш знати, як із нами жартувати!
Мухомор: Годі вам. Хочу сказати…
Буряк: Не затихнеш – будеш знать!
Картопля: Ну, почнімо отут ще биться.
Буряк: ( до Мухомора) Гнать тебе вже звідси
слід!
Мухомор: Друзі, друзі! Подивіться: бузина
росте і глід, зараз я допоможу: чаєм крепким напою. Вмить всі болі зніме,
на ноги колобка підніме. Зараз
буде він здоровий – не хворітиме ніколи, (
напуває Колобка ) кажеш в животі
бурчить? Тоді треба більше
пить. (з’являється Гарбуз )
Гарбуз: Добре, що сюди пішов, своїх
родичів знайшов. І привів мене цей слід до вас, здається, на обід?
Колобок: Давайте не будемо сваритись, а
будемо, друзі, миритись. В животі вже не бурчить, шлунок теж уже мовчить.
Голова вже не болить, знову поспівать кортить.
Гарбуз: все це вірно, любий друже, так і
мусить буть завжди. Як я хвилювався дуже, коли йшов до вас сюди. Ви закон
про добро чули?
Картопля, Буряк: Ні, не чули.
Гарбуз: (до Мухомора і Колобка ) Ну, а ви?
Колобок: Теж не чули. Ні , не чули!
Мухомор: ( тихо ) Не зносить вже голови.
Гарбуз: А закон такий: хто іншим кривду
ніс – хай згине вмить.
Мухомор: Рідний мій, не буду більше.
Колобок: Вірно, що життя нас вчить.
Гарбуз: Що ж, як просишся, повірю і не
скривджу на цей рік. Тільки жить повинен в мирі від сьогодні, і повік.
Мухомор: Я не скривджу більш нікого!
Колобок: Може пісню заспівать?
Гарбуз: А чого ж! Ставай у коло. І музика
буде грать. Всі співають пісню.
« Якщо
добрий ти » ( Із мультфільма «День
народження Леопольда» )
Осінь босоніж по землі пройшла,
Клени оголила вкотре.
Якщо ясний день, всім нам харашо,
А коли вже навпаки – недобре.
Чуєш, як струна радісно дзвенить,
Що ідуть дощі вчасно.
Якщо добрий ти, всі щасливі вмить,
А коли все навпаки – нещасні.
З кожним поділись радістю скоріш
І живи завжди дружно.
Треба всім співать, буде веселіш,
А коли все навпаки – сумно!
Гарбуз: Отака пригода нині в Гарбузової
родини, в Колобка, у бабусі й дідуся. Хто нас слухав, тому бубликів торбина, а наша казочка уся. | 